Возвращаясь к характеристике Шухевича.
Я уже размещал выдержки из этого документа, так что, думаю, ув.френды с ним скорее всего знакомы.
Недавно мне удалось раздобыть фотокопию "Характеристики", и поэтому, думаю, целесообразно ещё раз к ней вернуться, опубликовав скан и полный текст этого документа.
Напомню, что "Характеристика" Шухевича была написана 9 апреля 1945 г. в отделе по борьбе с бандитизмом УНКВД по Львовской области членом Центрального Провода ОУН М.Степаняком - «Лексом», захваченным в результате чекистско-войсковой операции в с.Дермань Ровенской области.
Пару слов об авторе.
Степаняк Михаил Дмитриевич (1905-1967). Клички - "Лекс", "Сергий", "Долишний", "Дмытрив". Член Организации украинских националистов с 1940 г. Автор проекта государственного устройства "самостійной" Украины. После акта "30 червня 1941 р." назначен руководителем ведомства внутренних дел в "правительстве" Я.Стецько. Член Рады сеньйоров и Украинской национальной рады. Член Провода ОУН(б) с 1942 г. Краевой проводник на западноукраинских землях (ЗУЗ). Участник III Чрезвычайного великого сбора ОУН(б) в августе 1943 г. и автор ряда его резолюций. Выступал за "демократизацию" внутренней жизни ОУН.
Ну и, собственно, сам документ.



Шухевич — «Тур» — людина фактично дрібна, при тому хворобливо честолюбива, зарозуміла, мстива. По свойому ідеологічному і політичному спрямуванню типовий увіст-оунівець. Ворог масової політичної роботи, зокрема політичної освіти й виховання членських кадрів і широких народних мас. Стояв твердо на становищі, що політика — це діло проводу, нести політичну освіту в членські і народні маси — це, на його погляд, рівнозначно з підриванням основ націоналістичної, політичної і організаційної дисципліни.
Хлоп, як він залюбки висловлювався, не сміє політикувати, він має слухати і безоглядно виконувати накази проводу. Дати хлопові політичну освіту це те саме, що заставити його критикувати провід, міркувати над тим, правильну чи неправильну політику веде провід,— цього допустити не можна.
ОУН він розумів як бойово-військовий загін, про роль політичної організації не було в нього уявлення. Тому, прийшовши до влади і закріпившись, Шухевич-«Тур» бере зараз же гострий зворотний курс і від «політизації» переходить круто до «мілітаризації», палочної дисципліни і виховання.
Шухевич ще в легіоні вславився биттям стрільців. Як голова ОУН, а відтак командир усієї УПА, завів таку систему в організації і на тому пункті зійшовся з Климом Савуром, якщо йде про методи насильств, терору, шомполів і мордобиття в УПА і всього українського населення.
Як політичний і військовий керівник — спроможний на те, на що може спромогтися прусський капраль.
Його кругозір поза львівський ринок і приватну крамничку не виходив. Якщо в нього був ідеал держави, то не іншої, як поліційної, якої тверду руку назовні повинна усталювати диктаторська влада військової верхівки. Як терорист вірив у всесилу терору і на площині терору думав знайти розв'язок всіх проблем внутрішньої і зовнішньої політики. Несловний, підступний, підлесливий, аморальний та одночасно дуже побожний і забобонний.