Олег Росов (novoross_73) wrote,
Олег Росов
novoross_73

Мирон Васильович Матвиейко "Чорні справи ЗЧ ОУН", номер 2

ПРО ТАК ЗВАНИЙ «ВИЗВОЛЬНИЙ ФОНД»
АБО ПРО СИТЕ КОРИТО БАНДЕРИ,
СТЕЦЬКА І К°


Приємно буває дізнатися, що твої співвітчизники, в який би закуток світу не загнала їх доля-мачуха, докладають великих зусиль, щоб зберегти своє національне обличчя, народні традиції на чужині.

Відриваючи собі з рота, вони намагаються дати свою лепту на спорудження українських шкіл, сиротинців, робітничих та народних домів тощо.

З цього і користуються всілякі націоналістичні вожді і вожденята, самозвані прем'єри, провідники, гетьманичі та їм подібні, які, граючи на національних почуттях трудового українства, впродовж десятиріч установлюють, збирають і накладають на українців, що живуть за межами рідної землі, безліч всіляких «позичок» та так званих «національних датків».

Дорогі співвітчизники, ви вже не раз мали нагоду переко
натися, — як часто і за якими обманливо-підступними підшептами крокува¬ла ваша легковірна жертовність.

Нерідко тверезі голоси в різні роки били на сполох, вказуючи на всіх «одиноко уповноважених», які обманом збирали всі ті «ви¬звольні фонди», «національні датки» тощо.

Що ж, може зайвим буде поново копирса¬тися в смітнику минулого?

О, ні!..

Мабуть, знову світять пусткою бездонні кишені всіляких вождів, провідників і лідерів, бо вони знов-таки, як видно з газетних повідомлень, не соромляться затіювати грабіжницькі збіркові акції...

Отож і я б'ю на сполох. Схаменіться, дорогі співвітчизники, члени і симпатики ОУН і ЗП УГВР!

Ні гроша більше цим політичним дурисвітам, лицарям широкоорганізованого обману!

Насправді ж бо Василь Кук у своєму виступі по радіо і в пресі ствердив, а поряд з ним і я ще підтверджую, що на Україні вже давно немає ніякого націоналістичного підпілля. А президія ЗП УГВР, провід ОУН, АБН та інші умільці випомповували гроші з гаманців своїх співвітчизників; випомповували десятки, а чи не сотні тисяч доларів. І все це під облудними гаслами на підсилення «краєвої боротьби», яка існувала тільки в уяві! цих політичних дурисвітів. Куди ж ділися всі І ці астрономічні суми?

Звичайно, туди, куди дівалися всі астрономічні пожертви членів і симпатиків ОУН, що їх зуміли Бандера, Стецько, Лебедь, Ленкавський та інші видурити з того часу, коли переризлись з Мельником і його ПУН.

В кожному разі на Україну на підсилення «краєвої боротьби», якщо і були спрямовані, то тільки дрібні мідяки з цього скарбу, политого потом українських емігрантів-трударів.

Я це стверджую з якнайбільшою рішучістю.

На таке моє ствердження хтось може сказати: Бандера, а там ще й Лебедь, з своїм ЗП посилали ж зв'язкових і озброєні групи на Україну, а на це хіба не треба було вида¬вати колосальні суми грошей?!

Слушне зауваження. Тільки що кожна висилка в Україну чи то зв'язкових, чи озброєних груп, організовувана Бандерою чи Лебедем, не тільки не поменшувала скарбу, видуреного з лепт еміграційної громадськості, а, навпаки, приносила чисті і чималі зиски. Сливе, чи не кожну відправку людей на Україну щедро фінансували ворожі нашій Батьківщині розвідки.

Таким чином, навіть з точки зору тієї моралі, яка наказує «поборювати все радян¬ське», наведені вчинки Бандери, Лебедя, Стецька, Ленкавського та інших, спрямовані на свідоме, постійне ограблювання членів і симпатиків ОУН і ЗП УГВР заради власного зиску цих ватажків, є злочином і кари гідні.

Куди більше, оцей їхній перший злочин супроти своїх симпатиків породив другий, ще більший, який довічною ганьбою лягає на ОУН та УПА, який викарбував ганебне тавро шпигунів і диверсантів на всіх тих, що далися зловити себе на гачок облудних закликів про потребу боротьби за відновлення так званого УССД і пішли зі зброєю на Україну.

Проте даймо мову деяким фактам: .
Весною 1948 року мене було призначено референтом краєвого зв'язку, отже членом Проводу 34 ОУН, а поряд з тим ще й провідником особливого, таємного штабу для підготовки і проведення акції, зареєстрованої в особливих списках Бандери під зашифрованою назвою «Богун».

Завданням цього штабу було підготувати озброєні групи ОУН для висилки в Україну в зв'язку з загостренням (саме в той час) міжнародної політичної обстановки.

Звичайно, вже підготовка і висилка такої озброєної групи зв'язкових до генерал-гауптмана Шухевича вимагала неабияких фінансових витрат.

Бандера ж, наділивши мене такими відповідальними постами і доручивши здійснення таких широко задуманих планів, не тільки не відпустив ламаного гроша, але й найвиразніше дав до зрозуміння, що і висилка зв'язко¬вих до Шухевича, і проведення акції «Богун» повинні, і це якомога найшвидше, заповнити порожнечу Торрічеллі в сейфах каси ЗЧ ОУН.

На таємній нараді трьох (Бандера, Тюшка Осип і я) провідник всієї ОУН виложив свої биті карти на стіл: його улюблений друг Микола Климишин довів на конкретному прикладі, що порожнечу Торрічеллі можна створити і там, де мається до діла з грубими мільйонами організаційних грошей; коротше кажучи, Климишин допровадив фінанси ЗЧ ОУН (за проміжок нецілого року) до повної руїни.

До того я знав, що золотий і брильянтовий фонд ЗЧ ОУН зазнав деякої метаморфози в руках спритного новітнього алхіміка Климишина і його помічників. Але ніяк не підозрю¬вав, як, зрештою, і всі члени ОУН, що Кли¬мишин міг допустити аж такого злочину, щоб довірені йому, як фінансовому референтові ЗЧ ОУН, організаційні гроші і вартісні запаси, довести до цілковитої катастрофи.

Які ж джерела цих вартісних резервів?
Золотий і доларовий скарб ЗЧ ОУН вперше побачив світ в роки гітлерівської каторги в Західній Україні, народжений і вирощений з датків членів і обдурених симпатиків ОУН і УПА (я не беру зараз до уваги подачки Абвера, про що я ще буду мати нагоду вам розповісти), щоб фінансувати закордонні представництва ОУН і УГВР, щоб створити їм матеріальну базу антирадянської діяльності. В тих лептах не просто їх гроші, а датки їхньої крові, вони давали їх на заклик Проводу з вірою в те, що спричиняться до покращання долі власного народу.

І саме вістка, подана мені ще Бандерою про спекуляції, шахрайства, а то й просто крадіжки правої руки Бандери Миколи Климишина, впала важким обухом навіть на ме¬не, хоч я вже зумів до того приглянутися не до одних дивовижних злочинних махінацій оточення Бандери, Лебедя, Стецька і Проводу і був приготований на несподіванки.

Але не тільки датки крові обдурених крайовиків були передані у безконтрольне віддання Климишину.

Продовж повоєнних років Бандера, Стецько, Лебедь, Ленкавський і всі інші «одиноко уповноважені» видерли підступно, під при¬криттям високолітаючих лозунгів про допомогу «воюючій Україні», «на фонд УПА» і т. ін. і т. п. від членів і симпатинів ОУН і ЗП УГВР, від скитальців-ізгоїв астрономічні суми грошей, які визначалися мільйонами німецьких марок.

Климишин Микола (з доручення і з відома самого Бандери) проводив різні карколомні фінансові спекуляції, він перелив чималу частину доларів з каси ОУН в таємні мішечки своєї любимої матрони, прикрасив золотом і брильянтовими перснями її ласі, злодійські пальці, обвантажив її вуха і свою брудну со¬вість смарагдами в платиновій оправі. Вже тоді я кинув виклик Бандері.

Я зажадав, щоб цього розтратника і злодія притягли до найстрогішої відповідальності, щоб віддали ще раз організаційному судові, не дозволили втікати за океан із скринями організаційного майна, яке він поспішив (звичайно, надавши йому заздалегідь зміненого вигляду) переназвати посагом своєї дружини, приватним добром свого рідного брата.

Я пригадав Бандері, що вже раніше (ще як референт СБ) я був вручив йому і організаційному судові прямі, підтверджені свідками докази того, що Микола Климишин допустився розтрати організаційних грошей на суму сливе не півмільйона німецьких марок. Між свідками були не тільки члени і не члени ЗЧ ОУН (як Любрик Гладкий і співжилець Климишина, прізвище якого я призабув), а навіть німці.

Куди більше, я висловив своє обурення з приводу того, як можна було вже тоді не взяти до уваги такого сигналу сполоху і надальше довіряти Климишину організаційні фінанси, коли були шанси бодай в мінімальній мірі врятувати їх.

Та, незважаючи на те, що ревізія фінансових книг недвозначно ствердила, що права рука Бандери, фінансовий референт ЗЧ ОУН Микола Климишин є розкрадачем і злодієм, Бандера обмежився тим, що доручив йому передати порожню касу ЗЧ ОУН в інші руки. Для мене було тоді й залишилося досі нерозгаданою загадкою, чому Бандера, а з ним Тюшка Осип, Стецько і Ленкавський свідомо покривали всі ці злочини Климишина.

Вони не припинили його дальших махінацій, коли достали від мене сигнал сполоху. Бо навіть на власні очі побачивши порожнечу в касі ЗЧ ОУН і діставши незбиті докази вини Климишина, взяли його під свій захист і нагородили, ніби за заслуги, особливим імунітетом! Вони не те що не дозволили притягну¬ти його до відповідальності, а ще й вручили йому таємний наказ про призначення його на пост члена теренового Проводу ЗЧ ОУН у США!

А член ЗЧ ОУН Матійців, якому було доручено провести ревізію книг Климишина, довів, що Климишин, щоб затерти сліди своїх шахрайств, повиривав цілі картки з фінансових каталогів, а інші записи захлипав чорнильними чортиками так, що й сам чорт не зміг би розібратися — які суми, коли і на що були видані.
Щоправда, тоді Бандера і Тюшка відслонили були мені крайочок тієї загадки. Вони мене втаємничили в те, що притягти Климишина до відповідальності — це рівнозначно з тим, що пустити воду на млин опозиції, яка зразу б дістала аргумент для компрометації самого Бандери.

Їхні висновки не були позбавлені своєрідної логіки.

Бандера відібрав був скарб ОУН з допомогою боївки з рук Зенона Марцюка, коли той поплівся за Лебедем до опозиції.

Коли Степан Бандера відібрав скарб і в порозумінні зі Стецьком і Ленкавським передав Климишину, та ще й допустив до того, що той сливе не за десять місяців задемонстрував, як замість золота, брильянтів, доларів і мільйонів марок можна в касі залишити тільки довжелезні стовпці цифр у фінансових каталогах, при тому не видавши ні гроша за призначенням, то ж, звичайно, чи міг він - провідник ОУН не уявити себе поруч свого протеже на лаві підсудних?

Ось чому Бандера наказав мені строго держати язика за сімома колодками, щоб афера Климишина не стала нищівною зброєю в руїнах опозиції проти нього самого, проти Стецька, Ленкавського і проводу ЗЧ ОУН.
Проте на скільки замків не замикав би Бандера мої вуста, моя совість не змогла замовчати такі злочини.

Моє обурення було вже тоді доступне багатьом моїм друзям із ЗЧ ОУН. Воно, злившись з їхніми, не меншими обуреннями, могло вже тоді розлитись в бурхливий океан, який зумів би затопити довічною ганьбою не тільки злочинців типу Климишина, але й всіх тих, хто свідомо покривав його і йому подібних.

На жаль, тоді цього не сталося. Не сталося через те, що я, як і мої друзі, знаходився ще в полоні віри в потребу «боротьби в краю» і був глибоко переконаний, що Степан Бандера є символом тієї боротьби і тому не може стати об'єктом публічного нап'ятнування, навіть заслуженого.

Можливо, що в багатьох друзів, з якими я тоді поділився думками про злочини Климишина, не знайдеться тепер мужності, щоб підтвердити публічно мої обвинувачення. Але я заздалегідь радію, що вони (всі без винятку)

Увы, пропущеные страницы 28 - 29

року кампанію по збиранню датків на «визвольний фонд» серед українських емігрантів Вже тоді Бандера, Лебедь, Стецько, Шухевич, Ленкавський запродали свої душі, а тим самим і цілу ОУН (хотіла вона того чи ні) гітлерівському Абверу. Всі тодішні основні «визвольні» акції, які провадились під керівництвом Бандери, були щедро фінансовані шефами гітлерівської військової розвідки. Щоб не бути голослівними, покличмо в свідки деякі приклади, а саме: «визвольні» операці батальйону «Нахтігаль» на чолі з гауптманами Шухевичем і Побігущим та під духовної опікою Гриньоха; похід на Схід членів ОУН зі спецзавданнями в лавах перекладачів при різних штабах гітлерівських військових з'єднань тощо.

Невже ж на це були потрібні гроші, видерті обманом в українських селян і робітників, що працювали на гітлерівській каторзі?

Фашистська розвідка забезпечила кожного вояку батальйону «Нахтігаль», кожного дольметчера обмундируванням, зброєю, харчами. Ще й за кожного перепало Бандері стільки, що він міг фінансувати і «тріумфальний» в'їзд (на гітлерівських машинах) пана «прем'єра» Стецька до Львова і марші похідних груп у напрямі Золотоверхого!

А де ж ті суми, які виплатили були гітлерівці Бандері за розвідувальні інформації до моменту віроломного нападу на нашу Батьківщину?! Лишки з них, в розмірах кількадесять тисяч доларів, опинилися за порадою Ріка Ярого в швейцарському банку.

Ріко Ярий поклав на ці гроші свою юдину руку, присвоївши їх собі як плату за ту роль, яку відіграв у першому розколі ОУН. Це сталося незадовго після того, коли Бандера, доставивши гітлерівській розвідці потрібні інформації про становище на Західній Україні, віддав багато своїх прихильників — членів ОУН як спільників—націстам для здійснєння їх чорних планів по віроломному нападу на Радянську країну.

Тепер залишається ще згадати, чому Бандера втаємничив тоді мене в ці злодійські вчинки свого духовного натхненника? Він хотів, щоб я набрав довіри до вигадки Ярого про долари, що замуровані в стінах його замітку. І ось чому: він же був змушений накреслити мені ту жахливу картину фінансової ка¬тастрофи ЗЧ ОУН, що її спричинив Микола Климишин. Адже, призначивши мене на пост референта краєвого зв'язку і провідника штабу акції «Богун», Бандера не тільки не вручив імені ні пфенінга, але недвозначно дав зрозуміти, що висилка людей в край повинна, в першу чергу, відкрити шлях новому касирові ЗЧ ОУН до доларових джерел американської розвідки. До речі, на тій нараді Бандера і Тюшка познайомили мене і з заходами, ще були вже зроблені в тому напрямку, щоб чергових кандидатів на зв'язкових до краю було зареєстровано як американських шпигунів. Але все ж таки, щоб створити мені бодай ілюзії його провідницьких клопотань про фінансове забезпечення такого важливого відтін¬ку організаційної роботи, що його він мені доручив, Бандера взявся запустити мені перед очі мильних пузирків щодо схованих доларів Ярого. Будь-що-буде — це, мовляв, теж були гроші, призначені колись на фінансування подібних зв'язкових і похідних груп на Україну.


Бандера так і сказав мені: «Цей доларовий фонд наново призначую на підсилення краєвої боротьби і на матеріальне забезпечення людей, які підуть туди».

Яка щедрість провідника ОУН! Від мене вимагалось фактично дуже мало: повірити у байку Ярого і Бандери і погодитись організувати відправку людей по доларовий скарб ОУН, замурований в підвальних стінах замку в Гльогніці, в радянській зоні Австрії. Проте я запропонував попросити Ріка Ярого розповісти свою байку особисто перед організаційним судом і відповісти за свої кра¬діжки так, як цього вимагали закони ОУН. Але чи міг на це Бандера пристати? Ні!
Таким чином тоді народився ще один його наказ, даний мені: «Тайну про доларовий пайок Ріка Ярого зберегти до могильної дошки».

В той час стала мені перед очима великим знаком запитання і інша нерозгадана голово¬ломка суми в п'ятдесят мільйонів радянських карбованців. Їх історія майже аналогічна з «фондом» Ярого. Джерело обох згаданих астрономічних сум теж сам — гітлерівська розвідка.

Перша з них була виплачена напередодні воєнного нападу на нашу Батьківщину Ярому і Бандері. До другої мали необмежений доступ Гриньох і Лебедь напередодні розгрому гітлерівських орд і катастрофи третього Райху.
Пробачте, я згадав про нерозв'язану загадку суми п'ятидесяти мільйонів. Насправді ж йдеться тільки про сорок п'ять мільйонів. Доля п'яти мільйонів мені відома: їх забрали були для Шухевича зв'язкові Бандери, Лебедя і Стецька — Юрій Лопатинський і Демид Чижевський, коли восени 1944 року супроводили за лінію фронту на німецькому військовому літаку капітана Кірша, делегатів гітлерівського Абверу і особисто Гіммлера на переговори до генерального секретаря УГВР, головного командира УПА.

Про те, що гітлерівська розвідка призначила на фінансування «визвольної» боротьби УПА ОУН 50 мільйонів радянських карбованців і що Гриньох, а через нього Лебедь мали безпосередній, необмежений доступ до них стало мені відомо від доктора Феля, представника гітлерівського «Фронтауфклерунгскомандо 201». З ним то і підтримував офіційні зв'язки віце-президент УГВР і член Проводу ОУН, як представник президії УГВР, штабу УПА і Проводу ОУН Іван Гриньох. Те саме підтвердив тоді і сам Гриньох. На той час я був провідником охоронно-розвідочної служби при референтурі закордонних зв'язків, очолюваної Лебедем.

Пізніше, в зв'язку із згаданою нарадою трьох, Бандера мене впевнив, що в книгах скарбу ОУН, що його він відібрав був у Марцюка Зенона, нічого не говорилось про ті 45 мільйонів. Значилось тільки, що віце-прези¬дент УГВР Іван Гриньох і секретар закордон¬них справ УГВР Микола Лебедь могли б ви¬яснити українській еміграційній громадськості — куди ділися ті 45 мільйонів карбованців! Тільки вони!

Я міг би хіба допомогти їм дещо пригадати. В той час, коли вони мали доступ до тієї суми, деякі довірені люди з оточення Гриньоха інтенсивно вимінювали карбованці на долари і золото на чорному ринку Кракова.

Ось вони — незаперечні факти, які трохи відкривають брудне рядно, що прикриває чорні і запроданські душі так званих «борців за Україну», але які насправді є слухняними агентами іноземних розвідок і зажерливими гендлярами, які торгують своїми співвітчизниками на чужині, одержуючи за це юдини долари і марки.

Розповідаючи вам, дорогі земляки, ці факти, про які я знаю з перших джерел, я хочу відкрити вам очі на те, куди йшли ваші потом мозолями зароблені пожертви, які ви відрвали від себе, я хочу, щоб ви зрозуміли, що існування і діяльність всіх угруповань на чужині обумовлена їх активною участю у ворожих чужоземних розвідках, які фінансують і підтримують націоналістичних запроданців-верховодів, бо всіх їх єднає одне — ненависть до радянського краю.
Так не давайте ж обдурити себе, не ставайте роздрібною монетою у брудній грі, що ведуть за вашими спинами, але за ваш рахунок ваші вороги — проводирі великих, так званих націоналістичних угруповань ОУН, АБН тощо вкупі з їх чужоземними хазяями. Пам'ятайте, що націоналістичні гасла є камуфля¬жем, за яким вони приховують своє зрадницьке гендлярське єство.


перевод
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 23 comments